Уповаємо на гідність,
поки небо б’є набат.
Поки буде зорепад,
заглядаємо у вічність,
оглядаючись назад.
Забувати – наша риса.
Ризи, риги і оплот –
їх наплодилось до біса.
І у «Батьківщині» – криза,
і «Свобода» – не народ.
Демократія у дії.
Всі достойні общака.
В Яці місія така –
доживемо до субсидій
на останнього совка.
Все зрівняємо до пенсій
недолугих і калік.
Укорочуємо вік.
І з кишені преференцій
буде жити чоловік.
А вони – вожді, і боси,
і злодії заодно
об’єгорять малороса,
бо у плані Барбароса
у Європу є вікно.
Олексійович ще меле.
Шоколадія росте.
Житіє таке веселе!
[i]«Україна ще не вмерла...»[/i]
Але мова не за те.
А про те, що є незгодні.
І усі, що їх достойні,
почекаємо едем.
Ну, а Богу неугодні –
революції і бойні
на чолі з новим вождем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615211
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: I.Teрен