Чомусь стала прокидатися раніше будильника ,
цей проміжок в дві хвилини заповнюю
дивлячись пильно на стелю.
Що хочу там побачити не запитуй.
Щось в цьому ритуалі є такого,
завдяки чому, ранок океани на килим стелить.
Біля ліжка кілька чашок з гарячим чаєм
який частіше всього лишається на дні.
Для когось це просто фарбована вода,
а для мене, там туман сходить
по лівому краю зимових ланів.
Прикладу кінчики пальців до стіни і відчую,
як важко їм зараз мовчати.
Ти навіть уявити не можеш, яку кількість думок
вони кожної ночі ловили,
щоб наступний день все таки зумів початись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2015
автор: Даринка Мрачек