1.Моя знедолена осиротіло Україно.
Широкий Дніпре, чом ти не ревеш?
Чому вже не цвіте в лузі калина?
О, вітре вільний, чом верби не гнеш?
2.Чому вже солов’я не чути в гаї?
Чому вже пісня українська не дзвенить?
Що сталося з моїм багатим краєм?
Й не так яскраво стяг наш майорить.
3.Тепер вже наший двоколірний стяг,
Червоною покритий пеленою.
Людськими тілами вриті поля,
Літає чорний ворон в воїна над головою.
4.І замість співу солов’я,
Нам чути лиш зловісне «кар» вороння,
О, Україно, ти моя,
Твої бійці тебе боронять.
5.Ніколи ще такого не було,
Щоб твій герой тай з долею мирився.
В бою ніколи легко не було,
Він падав, та вставав – і знову бився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615378
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.10.2015
автор: Марина Бойківчанка