Час...без упину, водою крізь пальці
Ллється потроху, зриваючи вниз
Сонця немає, а Місяць кружальцем
Сумно віщує:"Назад не дивись..."
Що там? Холодного опіку болі,
Муки танталові, пошук примар?
Все, як належить, в тенетах недолі
Нам не знайти вже чарівний ліхтар.
То не про нас журавлі десь курличуть
Ніжно у пісню вплітаючи синь.
То вже не нас за собою покличуть
Злети й падіння, жага потрясінь...
Тільки не тут... я згори споглядаю,
Бачу, як кроки в намисто складеш.
Я вже в дорозі до вічного раю -
Ти ж мене досі, на березі ждеш.
Я розливаю по краплі хвилини,
Може для тебе вони лише мить?
Подих мій вітром так лагідно лине
Рани твої хоч на хвильку зцілить.
Хай не розірве печаль твої ночі,
Може у буйному шалі заграв
Хтось і пригорне, заглянувши в очі,
Хтось, та не та, яку сам би обрав...
23.10.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2015
автор: Ліна Ланська