Я маю мрію, любий мій, Іванку:
Вночі мене до ставу проведи!
Чаклунка – ніч казкову вишиванку
Гаптує там на дзеркалі води.
Чаклунка - ніч, я мріями до тебе
Завжди, неначе зіронька пливла!
Щоб долі дві на оксамиті неба,
Одним коханням ти переплела.
Пр: Щоб на вишиванці зорі, зорі
Майоріли в вишитім узорі.
І дві долі, що переплелися,
У життя ріку одну злилися.
Прийди у сни до мене на світанку.
До ніг моїх кохання поклади.
Мене кохай лише одну, Іванку!
До ставу більш нікого не води.
Вдягни мою на себе вишиванку!
Її дороги всі ведуть сюди.
Я з молоком ранкового серпанку
На ній лишила росяні сліди.
Пр: Щоб на вишиванці зорі, зорі
Майоріли в вишитім узорі.
І дві долі, що переплелися,
У життя ріку одну злилися.
Пр.: Чаклунка - ніч! чаклунка - ніч!
Піди, піди мені на стріч.
Чаклунка - ніч! чаклунка - ніч!
Мене в світи свої поклич.
Чаклунка - ніч! Чаклунка - ніч.
© Copyright: Дмитрий Град, 2015
Свидетельство о публикации №115080607207
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2015
автор: град