Я відчуваю сутінки на дотик.
Вони вологі, п’яні у вині.
Я хочу знати: вибрала б кого ти,
якби вірша не сталося в мені?
Я чалю шворку у слизькі долоні,
а мій напарник - чорний караїм,
сидить на діжці, як король на троні,
и бреше, що був любчиком твоїм.
Ідуть старі бендюжники до молу,
грузити залізяччя… На кінець
роботи хтось врубає магнітолу,
на дощ пилюку топче горобець.
Збираючи прикмети
і намовки,
піду туди, де стогнуть вітряки.
Озвися, де ти!
Веною до голки
я проростаю з лівої руки.
Тягнуся паром у турецькі бані.
Масандрівське беру «Аліготе».
Ми будемо закохані і п’яні,
віршовані в солодке і густе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2015
автор: Андрій Дзюба