Летять високо у небі журавлі,
у вирій полетять від рідної землі,
а відлітаючи, покличуть із собою,
щоб повернутись ранньою весною.
На них сумними дивиться очима,
а ще змахне із них сльозину
старенька матір, що біля воріт
і дивиться на навколишній світ.
“Куди, журавлики, ви полетіли,
чи долетіти до кінця доріг зуміли?
А з вами журавлята молоді,
ще зовсім юні: долетіти чи змогли?
А як там мої журавлята,
полетіли так далеко від своєї хати,
чи у них усе гаразд і чи здорові?
Хочу побачити їх знову!”
Фотографія із інтернету.
23.10.2015.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615804
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615553
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2015
автор: Светлана Борщ