****
У садочку біля хати,
Стоїть мати сива.
Ридаючи, Виглядує
Єдиного сина.
Пішов в військо Українське
На фронт воювати,
За народ, за честь і славу,
Волю відстояти.
Москаль клятий зазіхнув,
На землю святую!
Від тепер йому ніколи
Не буде спокою.
Виглядала мати сина,
В саду біля тина.
Серце так хотіло знати,
Чи жива дитина?
Йшов солдат в кінці перона
Медалі на грудях
Вверх піднята голова
Клигав поміж людях.
Хоч поранений він був,
та живий лишився.
І про матір не забув
За яку молився.
У саду що біля хати,
Тиша зустрічала.
Зацвіла вже ,сива мати,
Яка так чекала.
Не змогла, не догляділа,
Вона, свого сина.
Хоч святим є для солдата
Мамина могила.
Вибач мене, моя мамо,
Що я забарився.
Знай лиш те, що я не вмер,
І цілий лишився.
Здобули ми перемогу
Вільна батьківщина
І земля в якій лежиш ти -
Зветься Україна!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615599
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.10.2015
автор: abc123