Не снилась матері війна,
Але зустрілась,
Синка покликала вона –
Мати змирилась.
Очей всю нічку не звела:
Думок – копиця,
Адже він перший із села
Поїде биться.
На ранок сина провела
Й молитву слала,
А щоб вернувся до села,
Рушник поклала.
У нім любов її свята –
Магічна сила –
Живим здоровим щоб вертав
Додому сина.
Рушник десь пів року беріг
Матусі сина,
Й не врятував той оберіг –
Куля скосила…
І терпне в матінки душа,
І кров клекоче…
«Синок так жити поспішав…» –
Утерла очі
Тим рушником, що до війни
Ще вишивала,
Накрила сину очі ним,
Й молитву слала…
Не снилась матері війна,
Тепер зустрілась…
24.10.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615631
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)