Як шалено осінь знов сміється,
Видноколом круто майорить!
Клин пташиний десь у небо б'ється
А внизу усе вогнем горить!
Хочеться і нам у даль податись
Від своїх досягнень, помилок!
Але осінь не пускає з хати,
Запросивши листопад в танок!
Золота хурделиця скрізь в'ється,
І заносить напрямки й дороги,
Хай тривожно б'ється наше серце
В золоті не стихнуть тім тривоги!
Хто на те, здавалось, поведеться?
Хто захоче танцювать той вальс?
Над усим ця осінь лиш сміється,
Щедро скрізь обманюючи нас...
24.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615795
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.10.2015
автор: Микола Серпень