Тремтить роса як та сльоза,що впаде.
Бо вже не сила на очах стоять.
Повіє вітер і листочок зрадить
і крапелька роси упаде вниз.
Розіб"ється об камінь,не напоїть
духмяну квітку-вранці розцвіла.
Навіщо було падать їй із неба?
Не знала,що розіб"ється душа.
А вітру що? Він полетів далеко.
І не помітив крапельку роси.
До моря.Де його вже зачекався
пониклий білий парус на човні.
За крапелькою тільки дощ заплаче.
Напоїть трави,квіти у саду.
Він знає серця біль пекучий зради.
Як блискавки мигтіння у грозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615802
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2015
автор: кацмазонка