1.Скинула б кайдани, розправила б крила,
Хотіла б злетіти, та ворог не дає.
Як тільки скинула зашморг й крок до цього зробила,
З її земель ворог не йде.
2.Не йде, бо боїться, що сильнішою стане,
Й не схоче коритись й бути рабою.
А ще гірше те, що візьме й повстане,
Й назавжди лишиться чужою стороною.
3.Хіба ж здатна на крок такий Україна,
Щоб по її волі пролилася кров?
Не хоче ховати бійців, що загинуть,
Які б були «проти» чи «за» примарну любов.
4. Скинула б кайдани, розправила б крила,
Хотіла б злетіти, та ворог не дає.
Хотіла б злетіти моя Україна,
До волі, де мир і спокій є.
5.Ще злетить моя Україна,
Й підніме народ з цієї безодні.
Й дарма, що вкотре їй обрізали крила,
Це буде завтра, якщо не сьогодні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615875
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.10.2015
автор: Марина Бойківчанка