Згоряє день у топці світу.
Виводить ніч на сцену Бог.
А я малюю диво-квіти
На переламі двох епох.
В мазки тепло душі вкладаю,
Немов у пісню ранній птах.
І вже на чорнім барви грають –
То України – в завтра шлях.
Пелюстка біла – день з туману
Іде. Червона – то любов.
А чорне – хай в минуле кане.
Бо чорне – то запекла кров.
Беру тони, налиті літом,
Настояні, немов літа.
І розквітає диво-цвітом
Вкраїни доля золота.
(вчорашнє, вечірнє, не мала змоги виставити)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615878
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)