В діброву спішились клени,
Прийшли до нас з розмаю.
Неначе в золоті вони,
Стоять посеред гаю.
Плащі багряні одягли,
Немов з парчі оправу.
Бурштин розсипали з поли
Під ноги і в заплаву.
Стоять, як принци угорі
На верби задивились.
Давно дівчата на порі…
В небеснім тлі світились.
Рудаві коси розплели,
Лукаві біля ставу.
Красуні піку досягли
В цю пору величаву.
Замріявсь вітер, наче спить.
Смичком по струнах водить.
Боїться сон свій прогнівить,
Кленам і вербам годить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615934
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.10.2015
автор: Дід Миколай