Я забрів в осінній сад, жовтий лист із крон спадав,
А твій садок лиш відцвітав, білим снігом опадав.
Знай, що спіле яблуко впаде і виросте зелене,
Та ти ніколи вже не будеш біля мене.
Насолода не земна, спокуса та що нам дана,
Така солодка і терпка, і навіть вже не ждана.
Я візьму яблуко твоє, що спокусило так мене.
Вдихну відтінків аромат і віддам тобі назад.
Нехай нектарина смачна, що богом нам усім дана,
Лиш наших душ не розлучає, чи то у пеклі, чи у раї.
Я ніжно й трепетно чекаю, що прилетить твоя душа,
ЇЇ із тисяч я впізнаю в красивій лебединій зграї.
І будем разом ми,- я знаю!
2015р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2015
автор: Горбаль Василь