– Кажуть люди, зозуля сива…
А ти бачив її, красива?
– Ні, не бачив ніколи й зроду.
Тільки чув із кінця городу.
– Звідки ж знаєш, що птах красивий?
– Бо я чув, коли був щасливий…
– Ну, а сива чому, розкажеш?
– Бо до нього скоріш звикаєш.
– Посивіла ж чому пташина?
– Загубила колись дитину…
– Тобто сива – то від печалі?
– Доля в неї є незвичайна.
Як зозуля про це дізналась.
Своїм «ку» із верби озвалась –
Не могла вона задрімати,
Бо нещасна вона є мати.
Її серце коли горіло,
Темне пір’ячко… посивіло.
28.04.2012.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615993
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)