Сіро і дощ...
Лише сполохом
Лист
Зашипить від намоки
І стихне...
То й що ж!?
Це ж, як надлом,
Хист,
Сирість допоки
Висне...
Осінь,
І хоч повітря ріж,
В погоду
Красок кадриль
Водить!
Просинь
Гостра, як ніж,
Гордо,
Ніби чужий біль,
Сходить.
Тихо виплаче дощ
Жаль свій
До неба,
Туманом
Припудрить.
Але не скаже що,
Стій!
Не треба!
Обманом
Світ мудрий.
В котрий вже раз!
І не звернуть,
Сходиться все
Клином
В зиму.
Як парафраз -
Істини суть,
Осінь крізь це
Лине
Мимо.
21.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616007
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.10.2015
автор: Микола Серпень