Якби я стала комахою,
Я б відчула себе невдахою.
Все чого я добилась у соціумі
Зникне, й надам перевагу емоціям.
В повітрі відчутно вібрації
Від мого серцепульсації.
Почувши слово інтелігенції,
Впаду на дно суспільства по інерції.
Мій внутрішній світ не змінився,
Та край навколо зупинився.
А я світ наш змінити ломився.
Та вчасно на щастя отямився.
Людьми керує суспільство.
Головними є начальство й насильство.
В моді взаємопризирство,
Де ж в наші дні донкіхотство?
Не кричи що ти, не такий.
Надіваючи маску, обличчя закрий.
Будеш з людьми, скажи що німий.
Внутрішній світ свій назавжди закрий.
Думай про себе поки в тебе є час.
Рідні і друзі забудуть Вас враз.
Не забудуть ніяких образ,
Разом і хором скажуть: "Я пас".
Скільки у світі таких забутих "комах"?
Ми бачим щодня їх біля нас.
Давайте дамо їм ще один шанс,
Поглянемо в очі своїх негаразд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616043
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2015
автор: Суміш Відчуттів