Де ти згубилась, ну скажи?
Чого не ходиш поміж люди?
Мов гнана, правдо,не біжи
Тебе шукаю я повсюди.
Згубилась,наче і не було
Закована в кайдани,мури.
Та зло в тюрму тебе замкнуло
А би не жила,чом забули?
Забули Бога та молитву
Не рай а пекло вподобили.
І творять справу брудну,скритну
Де, правдо ти- ростуть могили.
А зло панує, наче грози
У землю душі заганяє.
Війна і злидні,біль та сльози
Де люд весь долю проклинає.
А ти далеко,правдо Божа
Де йти, а би тебе зшукати?
Де знов настане днина гожа
Вернись у душі,знищи грати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2015
автор: Леся Утриско