Маршрутка, переповнена ущент,
Тримала звичний курс буденний свій.
А осінь, вже озброївшись дощем,
Все викликала на нерівний бій.
Пожовкле листя падало з дерев,
Оголюючи їх величний стан.
Не помічали люди це тепер,
Занурившись у повсякденність справ.
А сутінки нестримано повзли,
Бажаючи поглинути серця.
Ми втому не помітить не змогли -
Пасує осені сезонність ця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616134
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2015
автор: Куліш Анатолій