Молодість давно минула, й загубилось
Десь в тумані років трепетне й святе,
Чи згадаєш, як тебе матуся
пригорнула
І сказала: "Сонечко моє ти золоте".
Тато глянув лагідно, й статечно,
Вихори пригладивши твої,
Мовив: "Синку, будь завжди
привітним, щирим, гречним,
У які би не прийшов краї".
Не завжди виконував настанови тата,
Часом був сердитий, гнівливий і злий,
Міг необережно зле пожартувати,
Як тепер говорять: "Час той був
такий".
А життя котилось по шляху кривому
У шаленім ритмі, вихорі подій,
І не часто їздив до батьків додому,
І не дуже тата з мамою жалів.
Що тепер робити, чим спокутувати
Норови ті наші, байдужість до батьків.
Бережіть же, діти, матінку і тата,
Не шкодуйте рідним добрих
справ і слів.
Молодість давно минула, й загубилось
Десь в тумані років трепетне й святе,
Пам'ятаєш, як тебе матуся
пригорнула
І сказала: "СОНЕЧКО моє ти
ЗОЛОТЕ".
19.05.2005р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: євген