Зграя корет,
Святий Магомет,
Робити все красиво.
А одне рило,
Шось попросило.
І шось до.уя.
Ніхто не бачив,
Скільки сонце було в зеніті,
Кому дарували квіти,
І скільки ще прийдеться пітніти
Над створенням ідеального раю,
Чи все таки у.бем на Марс,
Шоб не намагатися шось вдіяти
На цій проклятій планеті Земля.
Навічно чи навіть доречно
Було б нагадати,як б'ютіфул Карпати
Дивляться в небо
І шаленіють,
Вони вміють, гріють
Натомість кволість
В руках, а одже
В обіймах
Та снах.
Ми всі у боргах,
В ризових чоботях,
Топ!Топ!Топ!
На сполох!
Салюти!Вино!
Нескінченне життя,
Перед кінцем якесь каяття
Без змісту і умислу.
Це головне і непонятне,
Гливке.
Як вибухне колись
І так припре,
Що зникне все навкруги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616285
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.10.2015
автор: Микита Салапита