Я просто обожнюю граблі.
Ті, що періщать по лобі.
Граційно, мов помах козацької шаблі.
Таке вже у мене хоббі.
Бува, як впече – аж іскриться,
І дурість летить на всі боки.
Тут, ніби, і варто вже перехреститься –
Та я не сприймаю уроки.
Тоді просто жить не цікаво,
А гулі ж такі колоритні.
А ще, я тут думаю – Богу забава,
Бо граблі, на диво вже різноманітні:
Одні – мов намазані медом,
А інші – в квітках серед поля.
Наклала їх доля і ззаду й спере́ду
Ретельно і щільно. Була б моя воля –
Я б хвицьнув на всі їх одразу.
Та де там, цей квест “пошаго́вий”.
Тож я піднатисну ще газу:
Очуняв – і знову, і знову!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616348
Рубрика:
дата надходження 27.10.2015
автор: Андрій Майоров