Розстелила осінь жовте листя на землі,
і лежить воно таке сумне, осиротіло -
промайнули швидкоплинно літні незабутні дні,
коли з вітром гралося і сонечку раділо…
Поливають рясно листя проливні дощі,
і тремтять від холоду роздягнені тополі,
прикрашають краплі бісером в саду кущі,
посірілі сквери густо вкрили парасолі…
Поселився смуток в темних закутках душі,
визирає звідти, наче з нірки мишка сіра,
як бешкетник-вітер, що сховався в комиші -
Засмутилася моя Душа і збайдужіла…
Промине і осінь, і зима - за ними знов
навесні вогнем яскравим спалахне, як ватра,
неймовірна радість, жага до життя й любов,
і на зміну «сьогодення» прийде світле «завтра»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616360
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО