[b]Світ - галопом вскач.
Стишує хід, просто йде.
То вперед, то назад.
Пробивається іскрами вверх
То в кров на коліна впаде...
Що було, що є, що гряде?
Та інколи просто хочеться.
До ломоти мозку, до одурі треба.
Рулоном синтепону
Прийняти вид горизонтальтний,
Подумати про тебе.
Руки-ноги - стовпчики із вати.
Тепло із всесвіту надходить,
По вінця наповняє.
Сонячними зайчиками лоскоче...
Так ніщо не зігрііває...
Котом жмурюсь у теплі,
Зітканим із посмішок пледом
Хвиля накриває.
Стихають звуки.
Лише одна єдина мелодія
ніколи не стихає:
У мене є Ти,
Нам не потрібно Раю...
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2015
автор: Святослав_