Ти не зам́ислювавсь ніќоли,
чим м́ожна зм́іряти любо́в?
Вон́а ж нев́идима н́ікому,
але гар́яча, н́іби кров,
що з т́ебе ц́ідять, мов з бер́ізки,
ті вертихв́істки зазвич́ай,
а п́отім промив́ають м́ізки,
як не припреш до ліжка чай.
Її не зм́ірять поціл́унком,
не обійн́яти уноч́і…
Вон́а, як Ме́рлін, на мал́юнку,
а не Сол́оха на печ́і!
Кох́ання – не част́ина св́іту,
це Вс́есвіт весь, і н́авіть ще…
Тут не обм́ежитись прив́ітом,
як не наїстися борщ́ем.
Кох́ані нам дор́ожчі св́ітла,
бо с́онце св́ітить задарм́а.
Вон́и сол́одкі, як пов́идло,
і неос́яжні, як ром́ан.
Їм комплім́ентів не потр́ібно,
не тр́еба дороѓих маш́ин.
Нав́іщо з́олото чи ср́ібло,
чи н́авіть миткал́ю арш́ин.
Кох́ані, м́овби пр́омінь с́онця,
у с́ерці залиш́ають слід.
Вон́и – в глух́ій стін́і віќонце,
нестр́имне п́олумʻя і лід...
Їх ц́інять, п́естять, поваж́ають,
а не цькую́ть, нем́ов тих бліх.
І вже, тим більш, не забіж́ають.
Заќінчив, гомер́ичний сміх.
Іще вам бідним розтлум́ачу –
любо́в дор́ожча благ земн́их.
Ви в ц́ьому т́емні, як я ба́чу,
зовс́ім дал́екі, зн́ову сміх…
Кох́ані з́авжди важлив́іші
від перех́ожих чи твар́ин.
Вон́и – це не сір́енькі м́иші
і не пуст́ий надії дзвін.
Кох́ання – це все безкошт́овно,
ніхт́о не с́илує, пов́ір.
Стає́ться вмить все, полюбо́вно,
враз засос́е блаж́енний вир.
Ум́ов нія́ких не потр́ібно,
не тр́еба пр́иводів, прич́ин.
Люби́ собі одноос́ібно
і хай там що, ну хоч крич́и.
І не жал́ійтеся, шан́овні,
бо ж́алість – це от́ой же біль,
ви кр́аще ч́арочку нап́овніть,
хай в ѓолову уд́арить хміль.
Щоби́ вон́а вже ненар́оком,
осм́ислюючи п́ерлів груз,
що з в́ірша с́иплять на всі бо́ки,
не р́епнула, нем́ов гарбу́з!
жовтень 2015, Миколаїв
Цю пародію я написав після ознайомлення з віршем "Любовь не измеряют поцелуем" автора __Fly__. Ось його текст:
Любовь не измеряют поцелуем,
Не открывается она для нас в ночи.
Любовь как чувство мы не истолкуем…
Мы сердце подставляем под ее лучи.
Любимые всегда дороже света,
Дороже земных благ, пустых надежд.
Любимые, как первый луч рассвета,
Неизгладимо оставляют в сердце след.
Любимые всегда важней других,
Их слушают, их ценят, уважают.
Их силою не заставляют полюбить
И, уж тем более, не обижают.
Любимых любят безвозмездно,
И просто так не нарушают их покой.
Любимые – не часть большой вселенной,
Любимый – есть вселенною одной.
Любовь не ставит никаких условий,
И не рождается из чувств других она.
Дороже чем любовь ничто не стоит.
И есть ли и любви вообще цена?
Любовь в сердцах рождается мгновенно,
Она не ищет тысячу причин,
Не нужен повод ей, не нужно комплиментов,
Не надо ей подарков и машин.
Из жалости рожденная любовь,
Лишь жалостью и может завершиться,
Ведь жалость – это та же боль,
А настоящая любовь из боли не родится.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616387
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 27.10.2015
автор: Олександр Мачула