Хоч Рай даровано для всіх,
Та Пекло кожному своє.
Дарунки Долі б’ють із ніг
Та всі вони не те, не те, не те.
Ми вередливі та примхливі,
Бажаєм вибору весь час,
Поміж розумних та красивих,
Та може вибір не про нас.
Тримай до рук оте, що маєш,
Не галасуй «мені не треба»,
Ти, сам себе не обираєш,
Ти, сам собі дарунок неба.
А от який, ти сам вирішуй,
Така вже випала стезя,
Не верещи, бо це вже смішно
Волати Долі, що ніззя.
Та Доля, дама вередлива,
І на додачу, ще сліпа.
От, може, лиш тобою жила,
А може, осторонь пройшла.
Тому, не варто сумувати
Що Доля дарить все не те.
Лікує Рай забуті втрати
Та Пекло згадує своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616404
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2015
автор: Dema