…………

А  моя  Лореляй    сама  пливе  у    човні
Їй  не  сила  співати,  їй  бачиться  скеля  в  пітьмі
А  моя  Лореляй  має  спутані  коси  густі
Золотий  її  гребінь  лежить  десь  у  річці  на  дні
А  моя  Лореляй  хоче  рифів  маштабу  морів
Вона  хоча  епічної  смерті  і  довгих  плачів
Вона  хоче  щоб  з  нею  весь  світ  хоч  на  ніч  та  спочив
І  щоб  ранок  над  нею  й  розбитим  човном  заяснів  
Якби  тільки  могла,  то  вона  б  в  самоті  не  плила
І  сиділа  б  собі  на  горі  і  співала  б  лишень  
Але  нікому  човен  вести  і  просити  пісень  
А  моя  Лореляй  чи  відквітла,  чи  ще  й  не  цвіла?  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2015
автор: NNNP