В одному чорному старезному селі,
Яке знаходилось в страшному лісі,
Постійно коїлось безмежно чортівні,
Що навіть повтікали криси.
Там дуже дивні мешканці жили,
Ховались в день, вночі кудись блукали.
Злі відьми, вурдалаки, упирі,
Свіженьку кров навколо скрізь шукали.
Не варто було людям там ходить,
І навіть за десятки кілометрів.
Багато в лісі тім зникало в мить,
Ніхто не повертався з його нетрів.
Та якось раз, малесеньке дівча,
В тумані й буреломі загубилось,
Ходило в напівтьмі там довгий час,
Аж раптом до села того прибилось.
Назустріч вся та нечисть виліза,
Гарчить, скавчить та клацає кликами,
Страшенні пики, хутро на ногах
І тягнеться до дівчинки руками.
Але дівчисько не злякалось геть!
І ніби білокурий херувимчик,
Всміхнулося, й немовби з-за дерев,
Засяяв світла чарівний промінчик!
Потвори затремтіли, впали вниз,
Мов порох від іскринки запалали,
Від болю верещали на весь ліс,
В страшенних муках довго помирали…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616485
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 27.10.2015
автор: Gliuck