Бо крайня точка – ще не межа, як світ до краплі тебе не випив.
І світло входить у тінь вужа: поворухнувся – і з неї випав.
А той, хто прагне твого плеча, тобі ніколи про це не плаче.
І хто з нас першим усе почав? І хто з нас виграв тепер, юначе?
Я кожне слово зірву на крик (бо тиша точно тебе погубить).
Ти в пух і порох мене зітри. У тебе добре виходить, любий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2015
автор: Катка