Коли настане день і знов засвітить сонце,
І промінь прокладе вікном мости,
Я знов прокинусь і спитаю, сон це?
Бо поруч мене в ліжку будеш ти.
Проб’ється світло крізь шибки на постіль,
Палкий мене торкнеться погляд твій.
І наче ніч була, а нам усе не вдосталь.
Проміння гріє, й ти мене зігрій.
Зігрій щоранку і зігрій щоночі.
Я так люблю. Не треба більше слів.
Ти цього хочеш, і я також хочу.
Я так давно… і ти давно хотів.
© Жанна Білавич, 11.01.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2015
автор: Жанна Білавич