МОЇЙ МАДОННІ.
А дні жовтневі все летять над нами,
Хоч ми втомились від усіх подій.
Відгомонять дощі важкими снами
Та зміняться на сніговий сувій.
Він ляже на покрівлі, на дороги,
Покриє наші прагнення живі.
До весняних миттєвостей, тривожних,
До перших хлорофілинок в траві.
І знову буду жевріти ночами,
Леліяти надії на життя,
Якщо ти прийдеш та у вічі глянеш,
Читаючи про прірву почуття.
Яке нічим я загатить не можу
Попри всі гори довгих розставань…
Тим, що в душі – на інших я несхожий.
Що інший день, то ніби інша грань.
Бо це життя – як ювелір невтомний
Мене шліфує, та бідою тре…
І тільки ти, моя свята Мадонна,
Мене за серце ласкою береш.
26.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2015
автор: dovgiy