Комічний персонаж – це щось як ніби лялька.
Це я. Хтось грається, сміється. Плачу.
Я лиш для того мов, щоб веселити.
Комічно, смішно. А для мене лячно.
І ноги ходять, наче й руки плещуть,
І хтось за мене робить все й щось каже,
А що жива – нікому не важливо.
Та хто сказав, жива? Так, мертва майже.
Дзеркальні очі, губи бантиком щось шепчуть,
Проте їх іншими озвучують словами
Глухі, щоб чути те, що важливіше.
Пошарпана акторами, - то ж рани!
Всі тільки дивляться – комічний персонаж це.
Набридло, трохи захвату й ненависть.
І пальцями лиш тичуть і регочуть.
Моє подерте плаття. Нецікавість.
© Жанна Білавич, 12.01.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616627
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2015
автор: Жанна Білавич