Облиш-но людину, деревце,
Багать в ній не розклади.
У неї таке на серці, що,
Боже, не доведи!
Не цілься в людину, птахо,
Без дозволу на відстріл.
Нечутні
крил твоїх
змахи.
І невідоме - гостріш.
Довірливий друг двоногий.
Ви, білка та колонок,
пастки́ приберіть з дороги,
душі щоб не наколов.
І ти в браконьєри, минуле?
Не винний він, справді, в тім,
що, зрадивши волю бездумно,
потрапив у рабство стін.
Стоїш ти, гаю тінистий,
з чуприною аж до брів.
Цькували його, освистували,
ти хоч його не вбий!
Віддай йому дня недільного
всі ягоди та гриби,
помилуй його спасінням – і
спасінням його й згуби.
А.Вознесенский
РОЩА
Не трожь человека, деревце,
костра в нем не разводи.
И так в нем такое делается,
Боже, не приведи!
Не бей человека, птица,
еще не открыт отстрел.
Круги твои —
ниже,
тише.
Неведомое — острей.
Неопытен друг двуногий.
Вы, белка и колонок,
снимите силки с дороги,
чтоб душу не наколол.
Не браконьерствуй, прошлое.
Он в этом не виноват.
Не надо, вольная рощица,
к домам его ревновать.
Такая стоишь тенистая,
с начесами до бровей
травили его, освистывали,
ты-то хоть не убей!
Отдай ему в воскресение
все ягоды и грибы,
пожалуй ему спасение,
спасением погуби.
1968
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616638
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.10.2015
автор: ptaha