Гай (переклад поезії А. Вознесенського "Роща")

Облиш-но  людину,  деревце,
Багать  в  ній  не  розклади.
У  неї  таке  на  серці,  що,
Боже,  не  доведи!
Не  цілься  в  людину,  птахо,
Без  дозволу  на  відстріл.
Нечутні
крил  твоїх
змахи.
І  невідоме  -  гостріш.

Довірливий  друг  двоногий.
Ви,  білка  та  колонок,
пастки́  приберіть  з  дороги,
душі  щоб  не  наколов.
І  ти  в  браконьєри,  минуле?
Не  винний  він,  справді,  в  тім,
що,  зрадивши  волю  бездумно,
потрапив  у  рабство  стін.
Стоїш  ти,  гаю  тінистий,
з  чуприною  аж  до  брів.
Цькували  його,  освистували,
ти  хоч  його  не  вбий!
Віддай  йому  дня  недільного
всі  ягоди  та  гриби,
помилуй  його  спасінням  –  і
спасінням  його  й  згуби.


А.Вознесенский
РОЩА

Не  трожь  человека,  деревце,
костра  в  нем  не  разводи.  
И  так  в  нем  такое  делается,
Боже,  не  приведи!
Не  бей  человека,  птица,
еще  не  открыт  отстрел.  
Круги  твои  —  
ниже,  
тише.  
Неведомое  —  острей.

Неопытен  друг  двуногий.
Вы,  белка  и  колонок,
снимите  силки  с  дороги,
чтоб  душу  не  наколол.
Не  браконьерствуй,  прошлое.
Он  в  этом  не  виноват.  
Не  надо,  вольная  рощица,
к  домам  его  ревновать.
Такая  стоишь  тенистая,  
с  начесами  до  бровей
травили  его,  освистывали,
ты-то  хоть  не  убей!
Отдай  ему  в  воскресение
все  ягоды  и  грибы,
пожалуй  ему  спасение,
спасением  погуби.
1968

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616638
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.10.2015
автор: ptaha