Вдихай мене, закурюючи зранку,
вдихай... Мій погляд стисни у руках...
Розбий мене, як кави філіжанку,
Бери всю душу по дрібних шматках...
Пробач, що так! Давно уже розбита...
але бери, вона працює ще!..
А знаєш - це було найкраще літо,
найкращий поцілунок під дощем...
Палкий, жаданий... Осінь б'є у скроні...
збери мій пил, бо ж рознесуть вітри!
Твої вуста... Обвітрені, холодні..
Збери мій пил, зігрійся! Розітри
усе тепло, що зорепадом в груди
я шлю по крихтах, мов листи читай!
я знаю, знаю, що із нами буде,
та що б не було... Знов і знов... ВДИХАЙ!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2015
автор: Дід Михалич