ВІдчиниш двері-в жовтім сяйві
дерева,трави і кущі.
Сміється осінь,виграває
всіма відтінками душі.
Червоний колір-завстидалась,
що ліс роздягла і пішла.
А жовтий колір-сум у серці.
Не вічно жити.Йде зима.
Повітря аж звинить під ранок.
Морозне,чисте і...чуже.
Бо теплі ранки світанкові
ніхто уже не поверне.
Прийдуть морози сивочубі
і душу заберуть в полон.
Зчорніє листя і під снігом
йому присниться дивний сон.
Бруньками вкриті всі дерева.
І першоквіти у лісах.
Відчинені у хаті двері
і повернувсь із півдня птах.
А поки...В золотому сяйві
стоять дерева і кущі.
Як вирок-жовтий колір.Старість.
У серці,тілі і душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616722
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2015
автор: кацмазонка