Иван Франко «Идеалисты»
Под пнём перегнившим в болотистой жиже
Роятся и вертятся черви клубком.
Родятся, растут и умрут здесь они же…
И их побратимы сожрут целиком.
И снится им, бедным, в темнице кромешной:
Что солнце сверкает, колдует весна,
А в солнца лучах, в этом празднике вечном
Играются черви, и блещут всем нам!
Те сны свои черви разложат в системы,
Где вывод один: Лучше всё так, как есть!
Читали доклады, пропели поэмы,
О том, что болотных красот нам не счесть…
Однако же люди тот пень сковырнули
И черви увидели солнечный свет…
… И, солнце увидев, навеки уснули,
… При этом кляня это солнце в ответ!
*****
Іван Франко – «Ідеалісти»
Під пнем перегнилим в болоті гнилому
Вертяться, клубляться дрібні черв’яки:
І вродились, виросли й гинуть у ньому,
А другі їх тілом живуть залюбки.
І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:
Десь сонце горить у всім чарі весни,
А в сонця промінні, у радості вічній
Гуляють і золотом сяють вони.
Ті сни свої черви складали в системи
З заключениям: так є найліпше, як є;
Читали промови, співали поеми
Про гарне, щасливе в болоті життє.
Втім люди той пень відвалили й поперли,
І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
На сонце те глипнули черви й померли
І, мручи, убійчеє світло кляли.
1882
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616848
Рубрика: Философская лирика
дата надходження 29.10.2015
автор: Володимир Туленко