Ти дарував мені вишні.
Ще геть недоспілі. Юні. Квітучі. Ягоди
Я уявляла їх ягодами. Іноді зеленими
Або хворо- червоними.
ти зривав їх безбожно. Від сусідів ховав
За пазуху. Тікав від собак розлючених
Ніби їм було не байдуже. Ніби їм було боляче
Ніби хотіли сказати: "Хай виживуть
Відбудуться. Вони ж навіть не встигли оклигати.
Від осені. Вони ж навіть не встигли навчитись
Дихати. Вони ж не просили тебе про послугу"...
Ти казав: «І так осиплються. У твоїх руках приємніше»...
Я б ще змирилась
з трояндами чи гвоздиками.
Від них й так ніякої користі.
Рано чи пізно викинуть
продавці на розі.
Щодо вишень ...
Я давно вирішила.
Хай осиплються!
без твоєї помочі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2015
автор: Тетяна Колеснік