З чим ти лишив мене, Іроде?
Кому кинув на білу постіль?
Без відпусток та без вихідних
Скуйовджую все, що назвали «непросто»…
Просто стій, стій, стій!
Бачиш, трава диктує дорогу
По стежці не йди…в ній втома..
Твою брехню могла б роздавати нужденним
Тим, хто звик чесно відбирати хліба
Я не гідна просити більше ніж треба.
Я не вмію просити у звіра…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2015
автор: Тетяна Колеснік