Косимо з батьком сіно,
Я від косіння упрів.
В батька коса так легенько лине,
Що для втоми немає причини.
От якби я так зумів!
Рівно лежать покоси,
Жайвір у небі співа,
І на ранкові роси
Сонячний зайчик босий
Скочив і ... засіяв,
Краплями кришталевими
І бурштином зірок,
Квіточками травневими,
Скок по траві, скок.
Косимо з батьком сіно …
Це тепер лиш слова -
Роки летять нестримно,
Батька давно нема,
Та і в мойого сина
Сива уже голова.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2015
автор: євген