Може, дійсно я буду щаслива,
Як віддам снів вітрам свої крила,
Летаргічним вітрам – хай спочинуть.
Відрізай – оголю свою спину.
Повернуся до тебе обличчям –
Нехай небо у мандри не кличе.
Стану нормою вчинків і рішень,
В задзеркалля не гнатимусь більше.
Буду милою, навіть простою,
Всіх пегасів своїх заспокою.
Піду мрії купати в «банально» –
Не потрібно тобі «задзеркально».
Зникнуть роздуми про неосяжне,
Небо виворіт свій не покаже.
Думи лишать у спокої будні,
І розтануть ідеї марудні.
Приросту до землі днів нудьгою,
Та залишусь самотня...Собою?
Зикне ціла в мені половина -
Чи така тобі буду потрібна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2015
автор: Серафима Пант