Хто питає: "Хотів,... не хотів?"
Ключик носимо дальніх світів.
Тополині голівки шатрів
промінь, золотом легко зігрів.
Павутиння летюча пора
падолистом мете по дворах,
осінь кличе тепло за моря –
настрій твій тихо в нас догоряв...
Наша совість – твої голоси,
щем сердешний душі і краси,
шелест ніжний того, що було,
листопадом тепер занесло...
Все ж, доробок – майбутнього цвіт,
є той ключик – відродження світ,
ось туди – мрії якір, вперед –
там надії, крізь шир, перемет...
Не питання: "Хотів, не хотів?"
Радість й осені – в нас заметіль,
в ній майбутнього щастя, в нас тінь
і енергій – як "янь", так і "інь"...
30.10.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617141
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2015
автор: Променистий менестрель