Навіщо мені сьогодні
Ту драму переживати?
Не бачити зовсім світла,
А тільки номер палати?
В палаті пахне ліками
Терпкими, гіркими , нудкими…
Я хочу гарячого чаю,
І квітів на теплім килимі…
І рук найніжнішої мами,
Вона мене обнімає…
А за вікном ще темно…
Дзеленькають перші трамваї…
Ти – збудник моєї хвороби,
Ти – номер моєї палати…
Для чого мені ці мікроби?
І як її лікувати?
Як знову побачити сонце?
І світлооке небо?
З життям як мені помиритись?
Коли нічого не треба?
Чи є потреба у чомусь?
Здається, душа помирає?
А за вікном ще темно –
Та йдуть вже перші трамваї…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2015
автор: Наталія Ярема