Схаменіться люди! Сонця вже не видно!
Вже у синє небо мрії не летять.
Не летять молитви, крізь потворні хмари.
Небеса не чують, небеса мовчать.
Бродить підлий демон з лютими вітрами,
І земля ховає теплий подих свій.
Як його спинити? Як його вернути?
Відновити в серці сховище надій.
Чом в своїх турботах бачимо ми користь?
Чому не уміємо просто так любить?
Адже всі ми діти й мати в нас єдина.
Так невже ми здатні матір загубить?
Схаменіться люди! Небо вже палає
Гнівом незбагненних ангельських сердець,
Що рятують з прірви наші грішні душі,
Бо жива надія, що спасе Творець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617443
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2015
автор: Лана Мащенко