Зворушує, чахне і тане
усе, що чарує здаля –
жовтаво-рожево-багряне,
аж поки зима не нагряне
і білою стане земля.
Уляжеться ковдрою саду
обтріпане листя, трава...
Поменшає диму і чаду.
Залишиться літо позаду
і осінь утратить права.
І хуга повіє полями,
лісами піде буревій,
збере у торбину тумани
і буде висіти над нами
копійкою місяць новий.
І зорями жовтень убуде,
і скине тогу листопад.
За носа хапатиме грудень.
Покотяться ночі у будень.
Подовшає сон у солдат.
На заході з'їдуться сім'ї,
на сході оклигне народ –
котурни замінить на рівні.
Забігають рідкісні півні
із льоху в чужий околот.
Нові караули й санбати
обніме безсоння ночей,
і зійде полуда з очей.
І чота небесної варти
рожевою мрією ватри
зігріє надії людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617617
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: I.Teрен