Розхристана, зболіла, боса,
Неоковирна йде душа.
Німа, забута, безголоса,
В руках, тримаючи ножа.
Свій погляд, втупивши у землю,
Гіпнотизовано ступа.
Вітаються до неї чемно,
Та на слова вона скупа.
Її зломили і порвали,
Вона тепер завжди сама.
Як у багнюку наплювали,
Віддали іншим задарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617630
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Antonina Vinnitskaya