[i]Через тисячі років й сотні віків
Та безмежну N-кількість ночей,
Нам можливо, знов бракуватиме слів
І поглядів наших очей...
Через тисячі років й сотні віків
Коли вже й не буде Землі,
Нам буде жаль - минулих, згаяних днів,
В котрих ми, лишились самі...
Через тисячі років й сотні віків,
Ми знов зустрінемо осінь,
Посеред холодних й байдужих снігів,
Та чи буде вже нам досить -
Свободи та болю, цих вільних вітрів?..[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617636
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Валерій Кець