Це щось нове...Воно, так гріє мої мрії,
Не почуття, проте це й не байдужість, все ж.
Моє нутро хрипить в боях артилерії,
А глузд сліпий, до серця, вже не знаходить стеж.
Немов мара, мені пороблено тобою.
Собою, безсоромно, заповнюєш думки.
І серце-зрадник, із грудей, вискакує стрілою.
Як жити далі так, мені вже невтямки.
Твій погляд гріє більш, ніж огортання інших,
Морозивом розтану в монолозі твоїм.
Згораю від думок я: пристрасних і грішних.
Волію доторкнутись і вибухнуть, як грім.
Це щось нове. Кохання? Чи жіноча дурість?
Чого тепер чекать, від себе – невтямки.
Від цього відчуваю я, у собі похмурість.
Сумління розгриза усі мої думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2015
автор: Antonina Vinnitskaya