Хто це плаче моїми очима?
Біль народу у серці заліг.
І надії жадана тривога
Опадає як листя до ніг.
Кожен погляд у світле майбутнє
Застелила палюча сльоза.
Нас товчуть і уже не народ ми,
І придушена наша мольба.
А ми просто бажаємо жити
Без чужих непотрібних ідей,
Які виснуть в повітрі й сміються
З стариків і заслаблих дітей.
Скільки горя на плечах народних?!
Скільки згублено дочок, синів?!
Та регочеться влада країни
Із історії наших дідів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617681
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Лана Мащенко