Ми блукаєм по безодні в оксамитовому небі,
Під ногами - тиха осінь нерозділених надій...
Я слова твої вдихаю, наче зоряну молебінь,
Можна, буду я щаслива? Ти сьогоді поруч. Мій...
Не засну цієї ночі... І вже більшого не треба...
Відірвусь в цю мить крізь опір я свого серцебиття...
Як боюсь тебе я втратить! Я ж не житиму без тебе!
Наче вперше...Ні, в останнє...Спраглих снів передчуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2015
автор: Олена Шимко